Як відомо, суржик - елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без
додержання норм літературної мови (нечиста мова). Сьогодні він, на жаль, досить розповсюджений в
сучасному світі. Майже по всій Україні зустрічаються люди, які розмовляють “нечистою” українською
мовою.
Без сумніву, можу сказати, що більшість людей не помічають, як вживають
слова російського або іншого походження. На мою думку, це досить велика
проблема для суспільства. Адже ми забруднюємо нашу рідну мову. Можу розповісти
цікавий факт про наше суспільство.
Українці, коли
наповнюються патріотичною гордістю, люблять розповідати, що українська одна з
наймилозвучніших мов світу. Проте, коли пафос відступає, чомусь дуже часто
переходять на російську або користуються суржиком.
Суржиком здавна в Україні називали мішанину зерна – жита, пшениці, ячменю,
вівса, а також борошно з такого зерна (тобто не першосортне зерно та низького
сорту борошно). Сьогодні словом суржик прийнято називати мову, в якій, як я
раніше розповідала, штучно об'єднані без дотримання літературних норм елементи
різних мов.
Найчастіше ми використовуємо слова, які негарно звучать й псують нашу
особистість. Упродовж
дня я чую, як довкола мене "понімають", "розгаварюють",
"тормозять", "гладять", "стірають",
"занімаються", "провіряють" "і так дальше".
Вважаю, що спілкуватись суржиком – це однаково, що
їсти суп з концентрату. Звичайно, і ним можна втамувати голод, але
від якісної і здорової їжі користі організму значно більше.
Тож, будьте гурманами! І нехай вам смакують українські
слова!
“Суржик-це не взаємозбагачення, а взаємообкрадання
мов”
Я згодна з тезою”Суржик-це не взаємозбагачення,а взаємообкрадання мов”,тому
що в українській мові є немало законних,унормованих русизмів, полонізмів, германізмів,
тюркізмів,запозичень з інших європейських мов. Вважається,що близько 10% слів
нашої мови є іншомовними запозиченнями. Однак,коли слова з чужої мови вживаються
бездумно,безсистемно,коли перекручується їх зміст і спотворюється звукове
оформлення, це засмічує мову. Мовне явище, що дістало назву суржик,належить до
специфічної форми побутування мови в Україні. Але кожна людина думає по-різному.
Одні вважають, що суржик-це неграмотне використання української мови,інші
думають, що суржик – це звичайна українська мова, якою спілкується переважна
більшість населення. Але мудрі люди кажуть, що немає правильної української
мови. Бо кожен із нас-українець,і кожен вважає мову,якою спілкується
правильною.
“Суржик – це не взаємозбагачення, а взаємообкрадання мов” Поняття суржику на сьогоднішній день є
досить суперечливим. Деякі мовознавці виділяють суржик в окрему мову
спілкування. Дійсно, дане явище набуло широкого вжитку серед українського
населення, що значним чином надає українській мові статус непрестижної та
навіть безперспективної щодо розвитку. Крім того, постійне вживання української
літературної мови, як боротьби проти суржику, може бути помилково трактоване
«націоналізмом».
Виходячи з цього,
більшість українців погодиться, що з суржиком потрібно боротись. Для цього
потрібно спочатку визначити причини цього «вкоріненого зла» в нашій милозвучній
українській мові, що проявляється в мовленні кожного другого жителя нашої
країни. Суржик є частиною сьогоднішньої
реальності, але кожному з нас потрібно уникати його застосування. Бо та частина
людей, яка використовує його , може від нього відмовитися й перейти на
російську. Та й російськомовні українці ніяк інакше не вивчать державної мови,
якщо не будуть суржиком користуватися.
“
Немає коментарів:
Дописати коментар